У наш час туман цікавить не тільки поетів та художників.
Мабуть, найбільше він хвилює диспетчерів аеропортів, робітників морських і
річкових портів, пілотів, капітанів суден, водіїв автомобілів і, звичайно,
величезну армію синоптиків.
Дочекайтеся, поки закипить чайник, чи в морозний день
відкрийте кватирку з теплої кімнати на вулицю, і ви побачите процес утворення
туману. Відомо, що повітря містить водяну пару, у наших широтах це приблизно
0,3—2,5% від його ваги. Зрозуміло, що коли температура знизиться, то частина
насиченої пари повинна сконденсуватися, виділитися у вигляді води.
Це і відбувається, коли повітря з добре натопленої кімнати
виривається на мороз, тобто різко охолоджується. Клуби пари, що ми бачимо,— це
дрібних крапельок. Чим морозніший день, тим щільнішим буде туман.
Для утворення туману, крім насиченої водяної пари і швидкого
зниження температури, необхідна ще одна умова. У повітрі повинна міститися
достатня кількість зважених чи іонізованих частинок, При відносній вологості
повітря, близькій до 100%, на цих порошинках починається конденсація. Зазвичай
у кубічному сантиметрі повітря міститься від декількох сотень до сотень
тисяч таких мікроскопічних частинок, які називають центрами конденсації.
Особливо багато їх у великих індустріальних містах, і ймовірність утворення
туману там значно вища, ніж в околицях міста.
Краплі туману, що утворилися, не залишаються незмінними.
Зіштовхуючись одна з одною, вони зливаються, збільшуються в розмірах, під дією
сили тяжіння швидко осідають. Якщо ж пара недостатньо насичена,
краплі випаровуються і туман розсіюється.
Величина краплин туману
коливається в досить широких межах — від 0,1 до 100мкм. Найчастіше туман
складається з крапельок середніх розмірів. Нагадаємо, що краплі слабкого дощу
приблизно в 5 разів, іноді у 10, в 15 разів більші. Якщо в тумані переважають
краплі-карлики (з радіусом меншим 1 мкм), то говорять, що це не туман, а
серпанок. Якщо ж вони такі великі, що видно їх неозброєним оком, то це мряка.

Немає коментарів:
Дописати коментар